Сьогодні Донецький обласний краєзнавчий музей провів онлайн-захід до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту. Разом із учнями 8-9 класів та модераторкою Оксаною Іванівною Сушко ми говорили про те, як література допомагає осягнути трагедію ХХ століття. Під час дискусії ми проаналізували знакові тексти, які стали голосами мільйонів: -«Щоденник Анни Франк» — щирий голос дитини посеред жаху війни. -«Хлопчик у смугастій піжамі» Джона Бойна — історія про втрачену невинність та межі людської жорстокості. -«Найщасливіша людина на Землі» Едді Яку — про силу надії та стійкість духу в найтемніші часи. -«Танго смерті» Юрія Винничука — український погляд на сплетіння людських доль та історичних трагедій. Головне завдання зустрічі — допомогти молоді не просто засвоїти факти, а через художні образи розвинути критичне мислення та емпатію.Ми вчимося інтерпретувати травматичне минуле, щоб будувати майбутнє, де подібне ніколи не повториться. Дякуємо всім учасникам за глибокі роздуми та активну участь у дискусії! 🕯

Немає коментарів:

Дописати коментар

🕯️ Голос пам'яті: «Якби війна могла говорити...» 22 червня — День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цей день нагадує нам про мільйони зруйнованих доль, невимовний біль та втрати, які принесла війна на нашу землю. Наша учениця Дегтярьова Поліна долучилася до онлайн-акції «Якби війна могла говорити...», аби крізь призму щемливих слів нагадати кожному з нас, за що ми боремося та про що мріємо понад усе. «Якби війна могла говорити, вона б просила пробачення у дитячих садочків та шкіл, де більше не чути сміху, у зруйнованих домівок, що колись були сповнені тепла... Але їй ніколи не забрати сили нашого народу та віри у Перемогу.» Ми пам'ятаємо кожного, хто став жертвою війни, і кожного, хто віддав життя за мирне небо над Україною. Нехай у кожному домі знову панує затишок, а школи наповнюються дитячим сміхом. Бо мир — це не просто слово, мир — це життя! 🇺🇦💙💛 #ЯкбиВійнаМоглаГоворити #ГолосПамяті #ОЦТК