✅ Дихання. Спробуйте дихати повільно. Вдих (рахуємо 1–2–3–4) — пауза (затримуємо дихання) — видих (рахуємо 1–2–3–4–5–6–7–8). Важливо, щоб видих був удвічі довшим. ⠀ ✅ Обійми близьких та людей, які поруч. ⠀ ✅ Озвучте емоцію. Скажіть про те, що ви зараз відчуваєте, проговоріть, що вам зараз страшно. Це допоможе «випустити» емоцію з середини і зменшити її інтенсивність. ⠀ ✅ Уявіть безпечне місце. Навіть якщо ви зараз у відносній безпеці, ви можете допомогти собі уявою. Змалюйте собі місце, де вам добре і безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика. ⠀ ✅ Запах. Відчуйте якийсь приємний запах. Це може бути щось, що є під рукою: пакетик чаю, шампунь чи м’ятна зубна паста. Запахи дуже швидко приводять нас в теперішнє, можуть «збити» з потоку негативних думок чи емоцій. ⠀ Дбайте про себе, допомагайте іншим — зберігайте й поширюйте допис 💙

 

Резервні номери служб екстреного реагування по Краматорську: 🚒 101 - 050-411-09-26 / 066-057-30-33 🚓 102 - 050-988-05-93 🚑 103 - 063-309-56-97 / 099-713-03-29 / 0626-42-06-01 / 066-191-36-02 / 063-309-57-11 🚚 104 - 050-472-55-83 Збережіть заздалегідь та розкажіть тим, хто має обмежений доступ до Інтернету, особливо людям старшого віку!

 

«БОРІТЕСЯ — ПОБОРЕТЕ! ВАМ БОГ ПОМАГАЄ! ЗА ВАС ПРАВДА, ЗА ВАС СЛАВА І ВОЛЯ СВЯТАЯ!» ТАРАС ШЕВЧЕНКО 14-й день нашої боротьби, яка наближає Перемогу України. А ще — день народження Тараса Шевченка. І саме його словами з «ОСІЯ. ГЛАВА XIV» хочеться звернутися до окупанта: Не дасть коня вам охляп сісти Та утікать; не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас найде правда-мста; а люде Підстережуть вас на тоте ж, Уловлять і судить не будуть, В кайдани туго окують, В село на зрище приведуть, І на хресті отім без ката І без царя вас, біснуватих, Розтнуть, розірвуть, розіпнуть, І вашей кровію, собаки, Собак напоять... Вихід для загарбників один —здаватися в полон. Ми обов’язково переможемо. У котре переконуюсь, яку магічну силу має СЛОВО. А особливо, якщо це Слово Кобзаря. Його пророчі твори сьогодні мають гострий запит в українському суспільстві. Варто хоча б згадати рядки з поеми «Кавказ»: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!» Навіть зараз, через більше, ніж 200 років, під час війни слова Шевченка не втратили своєї актуальності. Чому деякі твори, навіть якщо й стають популярними свого часу, швидко забуваються і поступово зникають у часі, тоді як інші поезії живуть у віках і пам’яті людей? Переконана, життя поезії залежить від того, наскільки глибокою є думка, висловлена в творі, наскільки імовірними є почуття, які викликають слова. Як багато воно важить? Слово радісне і сумне, слова підтримки та докору, віри у сили свого народу, надії та впевненості у перемогу. Слово людське вічне, повсякчас передує всьому, що творить людина у світі. А це значить, що коли у нас є слово, перед нами є майбутнє, є надія. Не припиняю захоплюватися силою та мужністю наших захисників, відвагою відчайдухів, які виходять на мітинги підтримки там, де є ворог. Біль за тих, хто втратив рідних країть серце. Дякую тобі, Тарасе, що ти й сьогодні твоє слово поряд. Дякую за те, що даєш почуття власної свободи і людської гідності, гідності всієї великої країни та нашого народу. Слово Шевченка різнобарвне, потужне, гучне і впевнене, соковите та лагідне, мрійливе і закохане, нескорене, всепоглинаюче і всеохоплююче, мужнє і мудре, проникаюче у найвіддаленіші куточки душі, те, яке зачаровує з першого знайомства. Воно — вічне: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі. Усе буде Україна! З вірою у ПЕРЕМОГУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ Тетяна Сезько.

 

Шановна освітянська спільното, батьки, учні, випускники! Сьогодні ми відзначаємо 208-річницю від Дня народження Великого Кобзаря! Його пророчі слова актуальні сьогодні, як ніколи! У серце кожного свідомого українця вони знаходять відгук у ці страшні для країни часи. Звернімося ще раз до житєдайних джерел Шевченкової поезії, підтримаймо одне одного постами з незабутніми рядками його віршів, щоб зміцнити дух нації, нашу палку віру в перемогу життя над смертю, світла - над темрявою! Разом ми сила!

 

Сьогодні кожен із нас замислюється над тим, чим я можу наблизити перемогу, що можу зробити в тяжкий час для моєї країни. Зброя учителя сьогодні - й слово у тому числі.Я викладаю в 11 класі, у дітей, яким довелося попробувати на смак війну двічі й подорослішати раніше. Сьогодні психологічна підримка надважлива. Від початку бойових дій ми підтримуємо один одного. І сьогодні це вилилося у вайбер-урок. Деякими листами хочемо поділитися із Вами. Тетяна Сезько, учитель. 1 березня 2022 року. Сніг вкриває землю. Кров орошує вулиці міст та сіл України. Морозно. На фронтах спекотно. Міста-герої стоять, відбивають атаки ворога. Шостий день війни Росії проти України. Нема прощення тобі, ворогу. Не буде прощення нікому, хто своїм брудним сапогом топче мою співучу, квітучу Україну. Не буде прощення тому, хто вбиває моїх співгромадян, хто бомбить мою столицю, хто направив крилату ракету на найбільшу площу Європи у Харкові. Не буде прощення тому у віках, хто послав тебе на мою землю. Прийшло гірке розуміння того, що це відбувається з тобою, з твоєю родиною, твоєю країною, із твоїм світом. Чорна орда змінила звичний ритм життя моєї країни, мого світу. Змусила сидіти в бомбосховищах, хоронити дітей, починати ранок не з чашки кави, а з переписки з рідними та знайомими з Харкова, Києва, Херсону, Маріуполя, Чернігова: чи живі, як вистояли ніч. На думку приходять рядки «України в огні» Олександра Довженка: «Горять жита на многі кілометри, палають, топчуться людьми підводами… Ревуть аероплани. Мечуть бомби…Пролітають ворожі літаки. Бомбардують шлях…Крик, і плач, і височенний зойк поранених … Ворожі літаки бомбардують міст. Великі водяні стовпи розтинають річку. Плигають люди в воду…» Ці рядки написано в далекому 1943 р. Біль, страх, ненависть принесла війна у 2022. Змусила світське життя завмерти, поставити на паузу, заморозити, не робити зайвих рухів. Разом із тим війна принесла згуртованість, милосердя, підтримку, гордість, відвагу, щирість; вивільнила почуття, які в нашому звичному житті відходили на другий план, проявлялися не так часто, а можливо, у них просто не було нагальної потреби. Ще учора реєструвала на ЗНО, обговорювала з моїми учнями їх плани на майбутнє, співала «Два кольори»… Напевно не починала свій мирний ранок з обзвонів родичів та знайомих. У кращому випадку час від часу відписувалася смсками або вітальними листівками на свята. Зараз просто нагальна потреба, внутрішня необхідність спитати, підтримати, почути. Тільки хворий розум може назвати війну «спецоперацією на Донбасі», а метою оголосити – «демілітаризацію і денацифікацію України». Тільки хворі розуми можуть це підтримати та виконувати злочинні накази. Лише хворий, розум може брутально перетнути кордони суверенної держави, не своєї держави. Не вірю тобі, необстріляний рашисте, і кадровий військовий недружньої до мене держави, не вірю твоєму невпевненому «не знал , куда иду», «думал, что учения». Не вірю. Не вірю жодному слову. Ти не змусиш мене боятися, скоритися, відступити. За моїм народом правда. За моїм народом перемога. З моїм народом Збройні сили України, Національна гвардія, загони територіальної оборони, весь світ. І ми переможемо. Ми на своїй землі й нікому її не віддамо. Ігор, учень 11 класу. Всім привіт! Хочу долучитися до слів Тетяни Анатоліївни та й поділитися з вами моїми думками щодо ситуації, лиха, з яким ми зіткнулися нещодавно. Знаю, в школі я буваю занадто веселий або навпаки, серйозний, але, повірте, я люблю вас всіх по-справжньому, звичайно, як друзів та однокласників 😄 Ще тиждень тому ми проводили репетиції, танцювали вальс, грали в волейбол на фізкультурі, сміялися на перервах та на уроках 😅 Але зараз.. Зараз, знаю, дещо жорстоке та страшне. Ворог прийшов на нашу землю, росіяни прагнуть нас роз'єднати, залякати та деморалізувати. Але знаєте що? Я впевнений, у них це ніколи в житті не вийде, бо ми надто сильні з вами, ми - українці! Неймовірний народ, який спроможний подолати будь-які труднощі. Ми повинні розуміти, що наші воїни-герої залежать від нас, від нашої підтримки та нашого настрою, тому давайте кожного дня залишитися оптимістами. Чому залишатися оптимістами не є абсурдом? Я думаю, здатний вас переконати: тільки за піднесеного настрою, за любові та віри до власної землі, власного краю - ми здатні прогнати вбивць та нелюдей з нашої неньки України! Шановні друзі та однокласники, я вірю, все буде добре, для кожного з нас! Зовсім скоро ми відсвяткуємо наш випускний, який, я не маю сумніву, буде дуже гарним та запам'ятається надовго. Дуже сумую за вами, кожного хочеться обійняти та скоріш повернутися до звичайного життя, яке я почав цінувати ще більше за останні часи! Перемога буде за нами. Віра поряд кожного з нас. Слава Україні! Рускій воєнний корабель, іди на ***! 🇺🇦 Максим, учень 11 класу Ти прийшов окупувати українську хату, Що про тебе потім скаже твоя рідна мати? Зброя, техніка військова і російський прапор, Розбивають тут чужинці на війні свій табор. Захищатися ми будем, ра́зом вас вбивати, І саджати до останніх зрадників за грати, Землі наші, українські, гарну мають славу, Що ростять на чорноземі величну державу. Люди наші найсильніші, тілами і духом, Нехай ворогу спільному смерть здається пухом, Знайте браття українці, ви найкращі в світі, Розцвітає ненька мати в кращому суцвітті! ГАРНІ СПРАВИ ВІД КРАМАТОРСЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ.#УКРАЇНА_ПОНАД_УСЕ #РАЗОМ_ДО_ПЕРЕМОГИ