✅ Дихання. Спробуйте дихати повільно. Вдих (рахуємо 1–2–3–4) — пауза (затримуємо дихання) — видих (рахуємо 1–2–3–4–5–6–7–8). Важливо, щоб видих був удвічі довшим. ⠀ ✅ Обійми близьких та людей, які поруч. ⠀ ✅ Озвучте емоцію. Скажіть про те, що ви зараз відчуваєте, проговоріть, що вам зараз страшно. Це допоможе «випустити» емоцію з середини і зменшити її інтенсивність. ⠀ ✅ Уявіть безпечне місце. Навіть якщо ви зараз у відносній безпеці, ви можете допомогти собі уявою. Змалюйте собі місце, де вам добре і безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика. ⠀ ✅ Запах. Відчуйте якийсь приємний запах. Це може бути щось, що є під рукою: пакетик чаю, шампунь чи м’ятна зубна паста. Запахи дуже швидко приводять нас в теперішнє, можуть «збити» з потоку негативних думок чи емоцій. ⠀ Дбайте про себе, допомагайте іншим — зберігайте й поширюйте допис 💙

 


Немає коментарів:

Дописати коментар

🕯️ Голос пам'яті: «Якби війна могла говорити...» 22 червня — День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цей день нагадує нам про мільйони зруйнованих доль, невимовний біль та втрати, які принесла війна на нашу землю. Наша учениця Дегтярьова Поліна долучилася до онлайн-акції «Якби війна могла говорити...», аби крізь призму щемливих слів нагадати кожному з нас, за що ми боремося та про що мріємо понад усе. «Якби війна могла говорити, вона б просила пробачення у дитячих садочків та шкіл, де більше не чути сміху, у зруйнованих домівок, що колись були сповнені тепла... Але їй ніколи не забрати сили нашого народу та віри у Перемогу.» Ми пам'ятаємо кожного, хто став жертвою війни, і кожного, хто віддав життя за мирне небо над Україною. Нехай у кожному домі знову панує затишок, а школи наповнюються дитячим сміхом. Бо мир — це не просто слово, мир — це життя! 🇺🇦💙💛 #ЯкбиВійнаМоглаГоворити #ГолосПамяті #ОЦТК