Сьогодні, 28 січня, ми згадуємо день, коли наш синьо-жовтий прапор офіційно став Державним символом України. Але для кожного з нас це набагато більше, ніж просто офіційна дата. Сьогодні наш прапор — це: -Колір неба, яке ми так хочемо бачити мирним і вільним від ракет. -Колір пшениці, яка проростає крізь біль, щоб годувати життя. -Оберіг, який гріє серце солдата в холодному окопі та майорить на рюкзаках наших учнів, що роз’їхалися по всьому світу, але серцем залишаються вдома. У реаліях війни ці два кольори стали нашою бронею. Вони — у кожному дитячому малюнку, у кожній стрічці на плечі волонтера, у кожному погляді, сповненому надії. Ми навчилися любити свій прапор не за протоколом, а всією душею, бо він — це ми самі. Бажаємо кожному з вас сили триматися. Нехай синій колір над нашими головами нарешті стане кольором тиші, а золотий — кольором багатого врожаю та світлого майбутнього наших дітей. Нехай наш прапор обіймає кожного, кому зараз важко, і дає віру в те, що світло обов'язково переможе темряву. Ми пишаємося тим, хто ми є. Тримаймося свого коріння, тримаймося нашого прапора. Зі святом, люба шкільна родино! Слава Україні!