26 квітня 1986 року - чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомим усьому людству.Гірка, як полин, слава.Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип’яті, покинуті школи, дитячі майданчики, колючий дріт зони. Спогади мимоволі переносять до подій тридцятисемирічної давнини.Щороку 26 квітня в ОЗЗСО "Лідер" згадують хоробрість героїв, які пожертвували собою заради порятунку мільйонів! Алєксеєва А.В.,Бакаєва І.В.,Ільченко І.І.,Дмитрієва І.Г.,Киркеснер В.О., ЄрмолінаГ.М.,Александрова Т.М.,Ярош Ю.О.,Ібрагімова С.Ю. провели уроки пам'яті для учнів. Чорнобиль відлунює болем, який стихає впродовж кількох десятиліть. Ще сотні років буде тягтися чорнобильський слід крізь життя. І, усвідомлюючи всі наслідки страшної трагедії,ми дякуємо всім, хто дбає про безпеку на українських АЕС сьогодні!

Немає коментарів:

Дописати коментар

🕯️ Голос пам'яті: «Якби війна могла говорити...» 22 червня — День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цей день нагадує нам про мільйони зруйнованих доль, невимовний біль та втрати, які принесла війна на нашу землю. Наша учениця Дегтярьова Поліна долучилася до онлайн-акції «Якби війна могла говорити...», аби крізь призму щемливих слів нагадати кожному з нас, за що ми боремося та про що мріємо понад усе. «Якби війна могла говорити, вона б просила пробачення у дитячих садочків та шкіл, де більше не чути сміху, у зруйнованих домівок, що колись були сповнені тепла... Але їй ніколи не забрати сили нашого народу та віри у Перемогу.» Ми пам'ятаємо кожного, хто став жертвою війни, і кожного, хто віддав життя за мирне небо над Україною. Нехай у кожному домі знову панує затишок, а школи наповнюються дитячим сміхом. Бо мир — це не просто слово, мир — це життя! 🇺🇦💙💛 #ЯкбиВійнаМоглаГоворити #ГолосПамяті #ОЦТК