Голокост нам треба пам’ятати, Адже пам’ять – то є наша совість. Помилок таких не допускати, Не писати геноциду повість. Історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має й сумні сторінки. Україна – це країна пісні й краси. Україна в роки Голокосту – це країна смерті. Смерті безвинних… Хроніка Голокосту – це біль і жах українського народу. Трагічне повсякдення 1941-1943 рр. віддзеркалюють архівні документи, спогади очевидців. Для лідерів учнівського самоврядування Ярош Ю.О. провела інформаційну годину «Голокост – шрам на серці людства». Мир і злагода – це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедію минулого, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.

 








Немає коментарів:

Дописати коментар

🕯️ Голос пам'яті: «Якби війна могла говорити...» 22 червня — День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цей день нагадує нам про мільйони зруйнованих доль, невимовний біль та втрати, які принесла війна на нашу землю. Наша учениця Дегтярьова Поліна долучилася до онлайн-акції «Якби війна могла говорити...», аби крізь призму щемливих слів нагадати кожному з нас, за що ми боремося та про що мріємо понад усе. «Якби війна могла говорити, вона б просила пробачення у дитячих садочків та шкіл, де більше не чути сміху, у зруйнованих домівок, що колись були сповнені тепла... Але їй ніколи не забрати сили нашого народу та віри у Перемогу.» Ми пам'ятаємо кожного, хто став жертвою війни, і кожного, хто віддав життя за мирне небо над Україною. Нехай у кожному домі знову панує затишок, а школи наповнюються дитячим сміхом. Бо мир — це не просто слово, мир — це життя! 🇺🇦💙💛 #ЯкбиВійнаМоглаГоворити #ГолосПамяті #ОЦТК