#ДеньДержавностіКраматорськ #МістоВільнихЛюдей #ДержаваЦеМи Держави стоять не на династії, а на внутрішній єдності і силі народу. Олена Теліга Я і держава. Я є частина держави. Держава-це ми! Мабуть, зараз, відчувши єдність народу та держави, ми частіше стали мислити такими категоріями. Єдність, свобода і незалежність – споконвічна українська мрія. Основа державності, якої намагалися позбавити цю частину земель всі її так звані сусіди, прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Прагнення до свободи та самостійності є визначальною цінністю українців, що давала наснагу і сили залишатися собою в часи бездержавності, що дає сьогодні сили протистояти ворогу. Протистояти відчайдушно, сміливо, мужньо кожному на своєму фронті: і на передовій, і не лише, т.б. там, де ти є, і тим, чим можеш допомогти своїй армії в їхньому поступу вперед до перемоги. 28 липня Україна відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та князювання Володимира Великого. Сьогодні на думку приходить «Заповіт борцям за визволення» Володимира Винниченка, українського політичного і громадського діяча, прозаїка, драматурга, художника, автора усіх делегацій, універсалів та законодавчих проектів УНР. Він писав у далекому 1949 році: «Українська держава, українська державність на Україні є. Її створив народ, вся українська нація в процесі великого перевороту життя в "тюрмі народів" — Росії. Без цієї творчости ніякі вожді, проводи, міністри не могли б і одного камінчика в будівлі української державности покласти. А так само через це і зруйнувати цю будівлю не так легко. А наскільки вона міцна, показує той факт, що найбільші вороги її руські імперіалісти в усіх виглядах (чи то так званої демократії, чи так званого комунізму) не мають сили (а тому й сміливости) розвалити її. "Чому в так званому "Союзі Советських Республік" нема якоїсь Рязанської, чи Тамбовської Республіки, а є Українська? Тому, що створення Тамбовської чи Рязанської Держави викликало б тільки здивування, нерозуміння, сміх, обурення. А існування Української держави визнається за нормальне, природне явище, яке має під собою всі необхідні для того передумови і підстави». Так, українська державність має давню історію. Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності. Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна. Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Руси–України – 28 липня – встановлено День Української Державності. Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Зберігаймо цей безцінний скарб! Ми сьогодні боремося за нашу свободу, незалежність, за право бути вільною людиною на своїй землі. Нас захищають справжні Супергерої: ЗСУ, Нацгвардія, Тероборона, МВС, усі небайдужі Громадяни, які об'єдналися заради захисту Батьківщини. Ми маємо безпрецедентну підтримку міжнародних партнерів. Увесь світ підтримує Україну. Разом до перемоги над російськими окупантами! Миру усім нам, нехай береже Господь нашу країну – Україну! Слава Україні! Героям слава! Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги, І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі. Стоять, присягають тобі на шаблях І жити і вмерти з тобою, І прапори рідні в кривавих боях Ніколи не вкрити ганьбою! Олександр Олесь