Діти не навчаються, якщо просто сидять і слухають.
Вони повинні говорити про те, що вони вивчають,
рефлексувати та зіставляти нові знання з попереднім досвідом.
Те, що ви викладаєте, має стати частиною самих учнів.
Стівен Ерман,
University of Meryland
Історія перша про навчання під час війни. І перша моя розповідь про освітній фронт, який тримаємо ми, педагогічний колектив Краматорської української гімназії. Це історія про прості методики, що допомогли нам швидко й мудро організувати навчання у найскладніші часи. Головне: ми зробили ставку не на академічні знання, а на якісну комунікацію з учнями, відновлення рутин, висвітлення актуальних тем і психологічну підтримку.
Щойно в Україні почалася війна, Міністерство освіти і науки призупинило освітній процес у школах. Однак вже з 14 березня заклади освіти у більшості регіонів відновили навчання у дистанційному форматі. У тому числі й у нас, у Краматорську, ми приступили до навчання 28 березня.
Попри те, що досвід дистанційки при пандемії залишив безліч інструментів для здобуття освіти, дієвими вони виявилися не для всіх. Змушені були виїхати з міста не лише діти, а й учителі. Оперативно почали організовувати свою роботу в онлайн-форматі. Колектив гімназії був переконаний у тому, що відновити навчання необхідно. Ми, як завжди, розраховували на допомогу батьків, як завжди, працювали як одна команда. Війна стала серйозним викликом для родин з дітьми: частина вимушено виїхала, частина – облаштувала безпечні місця в рідному місті. У будь-якому випадку при можливості майже усі налагодили зв’язок з учителями. Ми спілкувалися у зручний спосіб. Нашою першочерговою задачею вважали створення безпечного простору, надання психологічної підтримки.
Якою ж мала бути дистанційна освіта, коли по усій країні систематично лунають сирени повітряної тривоги? Хоча ми обговорювали з батьками та дітьми зручні для усіх меседжери, все ж підпорядковувалися загальним правилам, які вже випрацювали під час пандемії.
З метою забезпечення в Краматорській українській гімназії єдиних підходів до створення електронного освітнього середовища ми продовжили користуватися єдиною електронною освітньою платформою «Нові знання» «NZ.UA», розширювати коло наших можливостей у застосуванні меседжерів: Telegram, Viber , YouTube , Zoom, Meet, Google Classroom та Classtime, LearningApps.org, Padlet.
І знову для того, щоб дистанційна освіта якісно функціонувала у Краматорській українській гімназії було здійснено низку дій щодо організації цієї ланки роботи, зокрема:
· Здійснено аналіз матеріально-технічних можливостей кожного учителя й учнів.
· Опрацювано нормативно-правову базу організації роботи на дистанції під час війни.
· Визначено механізм забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти за дистанційною формою, а також використання технологій дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами.
· По ходу роботи підтягували свої знання.
· Поновлювали знайомство батьків та дітей з роботою на єдиній платформі «Нові знання», засобом якої координувалася робота закладу щодо надання освітніх послуг, засобом проведення батьківських зборів, індивідуальних консультацій, повідомлень у вайбер-спільнотах, інформації на онлайн-ресурсах КУГ.
- · Склали розклад уроків дистанційної освіти відповідно до санітарних норм; (Не менше 30% навчального часу має організовуватися в синхронному режимі. Тобто вчитель обов’язково проводив онлайн-уроки. Надсилання завдань у вайбер та їхня перевірка – це лише один невеликий елемент асинхронного режиму дистанційного навчання)
- · Здійснювали у системі моніторинг надання якісних освітніх послуг; регулярне відстеження результатів навчання учнів, а також надання їм підтримки в освітньому процесі, відстеження руху учнів та вчителів, їх переміщення територією України і не тільки.
Робота по залученню дітей до навчання, спілкування, підтримки, об’єднання продовжувалася з ранку до вечора, бо виходити з малечею на зв’язок мали учителі початкових класів тоді, коли зручно батькам; учні середньої та старшої школи доєднувалися іноді із шумних приміщень, холів готелів, з вулиці, із закордонних пунктів прийому переміщених осіб. Ми об’єдналися знову в онлайн-просторі й вже не ставили заставки за спиною книжкові полички чи пальми на морі, а були там, де були.
Хочу подякувати кожному та кожній, хто у цій боротьбі за знання, дружню підтримку, тепле слово, психологічний комфорт під звуки сирени виходив на зв’язок, виконував завдання, писав твори, робив практичні роботи, досліджував явища природи, рушав у мандри Всесвітом, а ще готував презентації, записував відеоуроки, виготовляв мотанки, готував українські страви, крутив м’ячі з підручного матеріалу, і просто був поряд з дітьми на освітньому фронті. Дякую дітям та батькам, які попри все виходили на зв’язок, вдячна колегам-педагогам, які просто і непросто робили свою роботу.
Ми тримали й тримаємо освітній фронт. Навчання та шкільна рутина — не тільки допомагають зміцнювати нове покоління, а й допомагають адаптуватися до нових реалій. Ми розуміємо, що
чим довшою могла б бути пауза у навчальному процесі, тим складніше мозку повертатись до нього. Вивчене, що не використовується, через значний проміжок часу стирається з пам’яті, як непотрібне. Віднайти у собі мотивацію повернутись до підручників ставало б все важче. Звичка робити домашні завдання замінювалася б звичкою грати ігри в телефоні. Корисне для інтелектуального, культурного, духовного та фізичного розвитку замінюється в такому випадку розважальним та веселим, але не дуже корисним з точки зору довгострокових перспектив. В масштабах країни довгострокове зупинення навчання загрожувало б втратою цілого покоління інтелектуального та творчого скарбу. Ось чому наші зусилля на освітньому фронті потрібні. Добре, що це робимо ми, добре, що в цьому нас підтримали батьки учнів гімназії.
Хочу навести лише деякі приклади викладання навчальних дисциплін у гімназії за останній період та облаштування робочих місць учителями та дітьми.
Якщо раніше наше ранкове коло перетворювалося на вечірнє, то під час війни цей ритуал з’явився на кожному уроці не лише в початковій школі, а й в кожному класі. Стало надзвичайно важливим почати урок з щоденних справ, настрою, переживань, сподівань та вираження емоцій. І це є важливим для усіх: маленьких і дорослих.
Мабуть, найважче виявилося занурюватися у навчання дистанційне молодшим школярикам та їхнім батькам. Поступово стрес став проходити. Ми знайшли баланс, багато чого поміняли, переробили розклад, залишили лише найважливіші предмети, змінили підходи, щоб діти могли навчатися, а батьки працювати. І сьогодні щиро вдячні батькам за витримку і відданість своїм дітям. Не полишили працювати у команді, у цьому допомагали чудові ритуали для всього класу, як от вже звичне для всіх ранкове коло, яке у залежності від часу повернення батьків з роботи й можливості підключитися до гаджетів, перетворилося у деяких класах на вечірнє коло, коли діти ділилися своїми враженнями від прожитого дня та будували плани на майбутнє. Ми продумували уроки з елементами гри для початкових класів. Комбінували невеликі теоретичні блоки з цікавими завданнями. Основний навчальний матеріал подавали, створюючи презентації в Power Point та демонструвати коротенькі відео. Підтримували постійний контакт із батьками. Спілкувалися із кожною родиною й дізнавалися, чи мають вони можливість забезпечити дитині той чи інший формат спілкування. Якщо були виявлені діти, які не зможуть відвідувати онлайн-уроки, ми продумували інший формат завдань для них. Отже, дистанційне навчання проводилися на платформі Meet та Zoom, домашні завдання і посилання для перегляду необхідного відео учні отримували на платформі Нові знання. Зворотній зв'язок з учнями і батьками здійснювався за допомогою Viber (надсилалися домашні роботи, проводилися індивідуальні онлайн консультації для батьків і учнів). Своїми фото та відеоматеріалами поділилися учителі початкових класів:
Вихованці Алєксашової Наталії Василівні показали, як вони облаштували свої робочі місця
Немає коментарів:
Дописати коментар